– Tedd vissza az epret, az üres vödröt pedig hagyd a terasznál – mondta Júlia. Öccse, Zsolt döbbenten nézett rá. – Néhány kiló gyümölcs miatt elküldöd a saját
— Zet de aardbeien terug en laat de lege emmer bij de veranda staan, — zei Els. Haar broer Peter keek haar ongelovig aan. — Stuur je mij
— Truskawki zostawiasz, puste wiadro stawiasz przy ganku i możesz jechać, — powiedziała Dorota. Robert zacisnął dłonie na uchwycie. — Wyrzucasz własnego brata przez kilka kilogramów owoców? —
— Lascia le fragole dove sono e posa il secchio vuoto vicino al cancello, — disse Silvia. Suo fratello Mauro la fissò incredulo. — Mi stai cacciando per
— Jahody necháš tady, prázdný kbelík položíš u verandy a můžeš jet, — řekla Lucie svému bratrovi. Viktor zůstal stát s plným kbelíkem v rukou. Tvář mu pomalu
Aušra stovėjo prie senų tėvų namų vartelių ir žiūrėjo į kiemą, kuriame užaugo. Kriaušė buvo pasvirusi, suoliukas sutrūkinėjęs, o languose nebedegė šviesa. — Negaliu patikėti, kad mamos nebėra,
Елена стоеше пред старата порта и гледаше двора, в който беше израснала. Крушата се беше наклонила. Пейката, на която майка ѝ белеше ябълки, беше напукана. В прозорците вече
Cláudia ficou junto ao antigo portão da casa onde crescera. A pereira estava inclinada, o banco de madeira rachara e as janelas estavam escuras. — Ainda não acredito
Nathalie s’arrêta devant le vieux portail de la maison familiale. Le poirier était penché, le banc de bois se fendait et aucune lumière ne brillait derrière les fenêtres.
Людмила зупинилася біля старої хвіртки й довго дивилася на подвір’я, де минуло її дитинство. Похилилася груша. Розсохлася лавка, на якій мама перебирала квасолю. У темних вікнах більше ніхто