— Kiek dar daužysi tuos indus? Vakar buvo Olego šventė, leisk žmogui išsimiegoti! Anyta savo balsu perkirto tylų rytą. Marina stovėjo prie kriauklės, apsupta nešvarių lėkščių, taurių, salotinių
— Колко още ще тропаш с тези чинии? Олег имаше празник вчера, остави човека да се наспи! Гласът на свекървата разряза утринната тишина. Марина стоеше до мивката, заобиколена
— Vais continuar a fazer barulho com essa loiça? Ontem foi a festa do Oleg. Deixa o homem dormir! A voz da sogra cortou o silêncio da manhã.
— Tu vas encore faire du bruit longtemps avec cette vaisselle? Hier, c’était la fête d’Oleg. Laisse-le dormir! La voix de sa belle-mère brisa le silence du matin.
— Скільки можна гриміти тим посудом? В Олега вчора свято було, дай людині відіспатися! Голос свекрухи розрізав ранкову тишу квартири, мов тупий ніж. Марина стояла біля раковини, оточена
— Meddig csörömpölsz még azokkal a tányérokkal? Olegnek tegnap ünnepe volt, hagyd már aludni az embert! Az anyósa hangja élesen vágott bele a reggeli csendbe. Marina a mosogatónál
„Hoe lang ga je nog met die borden rammelen? Oleg had gisteren feest. Laat een mens uitslapen.“ De stem van haar schoonmoeder sneed door de stille ochtend. Marina
— Ile można tłuc tymi talerzami? Oleg miał wczoraj święto, daj człowiekowi się wyspać! Głos teściowej przeciął poranną ciszę mieszkania. Marzena stała przy zlewie, otoczona brudnymi talerzami, kieliszkami,
— Quanto ancora devi fare rumore con quei piatti? Ieri era la festa di Oleg, lascia dormire un uomo! La voce della suocera tagliò il silenzio del mattino.
— Jak dlouho ještě budeš třískat nádobím? Oleg měl včera narozeniny, nech člověka dospat! Hlas tchyně prořízl tiché nedělní ráno jako tupý nůž. Marie stála u dřezu po