– Nem akarok egy nyugdíjas asszonnyal élni. Fiatal nőből rengeteg van – jelentette ki Pál. Anna hatvanéves volt, a férje pedig ötvenhét. Pál mégis úgy gondolta, hogy sokkal
— Ik wil niet met een gepensioneerde vrouw leven. Er zijn genoeg jonge vrouwen, — zei Peter terwijl hij zijn koffer dichtdeed. Anne was zestig. Peter zevenenvijftig. Toch
— Nie chcę mieszkać z emerytką. Młodych kobiet jest mnóstwo, — powiedział Paweł, zapinając walizkę. Hanna miała sześćdziesiąt lat. On pięćdziesiąt siedem. Mimo to uważał, że dzieli ich
— Non voglio vivere con una pensionata. È pieno di donne giovani, — disse Paolo prima di chiudere la valigia. Anna aveva sessant’anni. Lui cinquantasette. Eppure Paolo era
— S důchodkyní žít nechci. Mladých žen je všude dost, — prohlásil Pavel, jako by oznamoval něco zcela samozřejmého. Haně bylo šedesát, jemu sedmapadesát. Přesto byl přesvědčený, že
— Nori, kad tavo brolis gerai gyventų? Tuomet pati jam ir padėk. Juk tu anuomet nupirkai jam tą kelialapį, — abejingai pasakė Antonina buvusiai vyro seseriai. Viskas prasidėjo
— Искаш брат ти да живее добре? Помагай му сама! Нали ти му уреди онази почивка, — каза равнодушно Антония на бившата си зълва. Всичко започна на петдесетия
— Queres que o teu irmão tenha uma vida confortável? Então ajuda-o tu. Foste tu que lhe arranjaste aquela viagem, — respondeu Antonieta à antiga cunhada. Tudo começara
— Tu veux que ton frère vive correctement? Aide-le toi-même. C’est bien toi qui lui avais organisé cette cure, — répondit Antoinette avec indifférence à son ancienne belle-sœur.
— Хочеш, щоб брат добре жив, сама йому допомагай! Ти ж колись і путівку йому влаштувала, — байдуже сказала Антоніна колишній зововиці. Усе почалося з п’ятдесятиріччя її чоловіка