Мої капці стояли не під лавкою в передпокої, де я завжди їх скидала, а в кутку за вішаком. Пальто висіло на плічках усередині шафи, наче прийшла чужа людина
Meus chinelos não estavam ao lado da porta, onde eu os deixava há quinze anos. Estavam enfiados atrás do aparador, como se tivessem vergonha de aparecer. Meu casaco
До шістдесяти п'яти років я була жінкою, про яку нема чого розповідати. Тиха вдова з вінницької околиці, у молодості — продавчиня на одеському «Привозі», мати однієї доньки. І
פתח בדלת המרפסת מעולם לא הייתי טיפוס של בגידות. דווקא ההיפך. תשאלו את מיכל. שתים עשרה שנה אנחנו ביחד, ועד אותו ערב בחודש אוגוסט, היא היתה מתארת אותי
במשך שבועות ניסיתי להבין מה לעזאזל מסריח לי את הפח. כל יום שישי בבוקר, כשפתחתי את מכסה הפח הירוק שבצד הבית כדי לזרוק את השקיות שלי, הגיע הגל
Мама навчила її заварювати чай, коли Олесі було дванадцять. Лежала у Валках, у старій батьківській хаті, під важкою пуховою периною — жовта, мов віск, і майже невагома. Говорила
Camille n’aurait jamais dû écouter Estelle. — Tu sais ce que je pense, Cam ? Ton cher Julien, il te dévore des yeux, avait glissé sa collègue entre
יוסי עמד באמצע הסלון ורגליו נטועות ברוחב הכתפיים, כאילו האריח מתחתיו עשוי מזהב. "אין לי עניין איפה תישני, הדירה נשארת אצלי," הוא אמר, והמילים נחתו כמו אגרוף על
Роман стояв біля підвіконня й дивився, як внизу, у дворі, двірник змітає перше пожовкле листя в купу. Осінь того року прийшла рано — у Львові вже наприкінці серпня
Magda wytarła blat kuchennego aneksu już trzeci raz. W tym wynajętym mikroskopijnym mieszkaniu na krakowskim Kazimierzu każda powierzchnia błyszczała, bo tylko nad porządkiem miała jakąkolwiek kontrolę. Kacper rozłożył