— Oh, l’héroïne est arrivée, — dit Manon sans lever les yeux de son téléphone. — On t’a donné une médaille pour ton sauvetage ? — Bonjour, Manon.
— О, героїня завітала, — сказала Таня, не відриваючись від екрана. — Орден дали за порятунок? — Доброго дня, Таню. Я теж рада тебе бачити, — Оксана не
– Ó, megérkezett a hősnő – mondta Nóra, fel sem nézve a telefonjából. – Kaptál kitüntetést a megmentésünkért? – Szia, Nóra. Én is örülök, hogy látlak – felelte
— O, de heldin is gearriveerd, — zei Lisa zonder van haar scherm op te kijken. — Heb je een medaille gekregen? — Hallo Lisa. Ik vind het
— O, bohaterka przyjechała, — rzuciła Magda, nie odrywając wzroku od telefonu. — Medal dali za ratowanie świata? — Dzień dobry, Magdo. Ja też się cieszę, że cię
— Oh, è arrivata l’eroina, — disse Chiara senza staccare gli occhi dal telefono. — Ti hanno dato una medaglia per il salvataggio? — Buongiorno anche a te,
— Hrdinka dorazila, — pronesla Petra, aniž zvedla oči od telefonu. — Dostala jsi medaili za záchranu světa? — Dobrý den, Petro. Taky tě ráda vidím, — odpověděla
Елена търкаше плочките в кухнята на новия апартамент, докато ръцете ѝ не започнаха да болят. Миришеше на боя, препарат и прах от ремонта. Апартаментът беше стар. Неуютен. С
Mariana esfregava os azulejos da cozinha como se pudesse apagar, com a esponja, os últimos meses da sua vida. O apartamento novo cheirava a tinta fresca e detergente.
Claire frottait le carrelage de la cuisine avec une énergie presque violente. Le nouvel appartement sentait la peinture fraîche, la poussière et le produit nettoyant. Il était ancien.