— Davvero pensi che, solo perché vi siete sposati, io sia obbligata a portarti la colazione mentre tu scorri i tuoi sogni sul telefono? Ero sulla porta della
— Opravdu si myslíš, že když jste se vzali, jsem povinná nosit ti snídani, zatímco si prohlížíš svoje sny? Stála jsem ve dveřích kuchyně, v rukou utěrku, a
— Elena, yra toks reikalas… — Andrius priėjo prie žmonos su atsargia šypsena. — Kostas nori studijuoti mūsų mieste. Ir pradžioje jam reikėtų kažkur pagyventi… Jis nespėjo baigti.
— Елена, има нещо… — Андрей се приближи с онази предпазлива усмивка, която използваше, когато знаеше, че молбата му е почти обречена. — Костя иска да кандидатства в
— Helena, há uma coisa… — André aproximou-se com aquele sorriso cauteloso que usava quando sabia que ia pedir demais. — O Kostya quer estudar na nossa cidade.
— Hélène, il y a quelque chose… — André s’approcha avec le sourire prudent qu’il réservait aux demandes presque perdues d’avance. — Kostia veut faire ses études dans
— Лєн, тут така справа… — Андрій підійшов із тією обережною усмішкою, яку завжди вмикав перед провальними проханнями. — Костя хоче вступати в нашому місті. Ну і на
— Léna, van egy dolog… — kezdte András óvatos mosollyal. — Kosztya felvételizni akar ide a városba. Az elején kellene neki valahol laknia… Léna nem hagyta befejezni. Olyan
„Elena, er is iets…“ begon André met die voorzichtige glimlach die hij alleen gebruikte wanneer hij wist dat zijn verzoek bijna kansloos was. „Kostya wil hier in de
— Lena, jest taka sprawa… — Andrzej podszedł do żony z ostrożnym uśmiechem. — Kostek chce studiować w naszym mieście. No i przez pierwszy miesiąc musiałby gdzieś pomieszkać…