— הלו… — איתן ענה אחרי שישה צלצולים ארוכים, כמעט בלחש. — יעל, סליחה, ממש לא נוח לי לדבר עכשיו. זה דחוף? — דחוף מאוד, — אמרתי, עומדת
— Ало… — Димитър отговори чак след шестото позвъняване и говореше почти шепнешком. — Ива, извинявай, сега не ми е удобно. Спешно ли е? — Спешно е, да,
— Estou… — respondeu Tiago ao telefone depois de vários toques, quase a sussurrar. — Marta, desculpa, agora não consigo falar bem. É urgente? — Urgente? — repeti,
— Алло… — Тарас відповів після шостого гудка майже пошепки. — Олено, вибач, мені зараз незручно говорити. Щось термінове? — Ще й як термінове, — сказала я, стискаючи
חודשיים אחרי החתונה שלי ישבתי ליד שולחן המטבח בדירה שלנו בירושלים, עם כוס תה וערימה של כרטיסי תודה לאורחים, כשאחי התקשר ואמר שאמא שלנו שוקלת לנתק איתי קשר.
Praėjus dviem mėnesiams po mano vestuvių, sėdėjau virtuvėje Vilniuje su puodeliu arbatos ir krūva padėkos atvirukų svečiams, kai man paskambino brolis ir pasakė, kad mama svarsto manęs išsižadėti.
Два месеца след сватбата ми седях на кухненската маса в апартамента ни във Варна, с чаша чай и купчина благодарствени картички за гостите, когато брат ми ми се
Dois meses depois do meu casamento, eu estava sentada à mesa da cozinha do nosso apartamento em Coimbra, com uma chávena de chá e uma pilha de cartões
Deux mois après mon mariage, j’étais assise à la table de la cuisine de notre appartement à Tours, une tasse de thé devant moi et une pile de
Два місяці після мого весілля я сиділа за кухонним столом у нашій квартирі в Чернівцях, пила липовий чай і підписувала листівки з подяками гостям. На столі лежали конверти,