— את מבינה, דנה, איתך זה כמו עם נעלי בית. נוח, מוכר, אבל אין בזה חיים. מאיה היא עקבים. היא התרגשות. היא אש. אייל אמר את זה במסדרון
— Supranti, Rasa, su tavimi man kaip su sena patogia sofa. Patogu, saugu, bet jokio jaudulio. O Miglė — tai aukštakulniai. Kibirkštis. Gyvenimas. Tomas tai pasakė mūsų buto
— Tu comprends, Claire, avec toi c’est comme avec un vieux canapé. C’est confortable, c’est solide, mais ça ne fait plus battre le cœur. Léa, elle, c’est des
— Розумієш, Ірино, ти для мене як стара шафа. Міцна, корисна, звична. А Даша — це музика. Вогонь. Вона змушує мене почуватися живим. Віталій сказав це в коридорі
— Érted, Eszter, veled olyan az élet, mint egy kényelmes papuccsal. Jó, megszokott, de nincs benne izgalom. Réka viszont magas sarkú cipő. Nőiesség. Lendület. Élet. Bence ezt az
— Begrijp je, Marieke, met jou is het alsof ik thuiskom bij een oude bank. Comfortabel, vertrouwd, maar er gebeurt niets. Sanne is anders. Sanne is champagne. Ze
— Capisci, Giulia, tu sei come una vecchia poltrona. Comoda, sì, ma sempre lì. Valentina invece è una finestra aperta. Aria. Vita. Marco lo disse nell’ingresso del nostro
— Víš, Jano, s tebou je to jako se starou knihovnou. Pevná, užitečná, pořád na svém místě. Ale Kristýna… Kristýna je sklenka prosecca na terase. Je to jiskra.
חמותי נכנסה לשער של בית הקיץ שלי בלי לצלצל, בלי להודיע ובלי לשאול אם זה מתאים. היא נכנסה בפנים של אישה שלא באה להתארח, אלא לבדוק למה השטיח
Свекруха зайшла на мою дачу без дзвінка, без попередження і без найменшого сумніву, що її тут чекають. За нею через хвіртку протискався її зять Тарас із двома величезними