UA

Мені сорок три, і три тижні тому я нарешті натиснула на гальма в цій нескінченній гонитві. Нічого драматичного не сталося — просто один звичайний вівторок, який стис серце

Ветеринарна клініка на Соборній стоїть з зачиненими віконницями вже одинадцятий місяць. Господар — Тарас Кушнір, тридцять два роки, той самий, що лікував котів і собак половині Кременця, —

Мене звати Костянтин, мені вісімнадцять, і на випускний я прийшов не з дівчиною, а з бабусею. Тільки-но ми зайшли до актової зали школи № 11 на околиці Полтави,

Мене звати Оксана. Мені сорок сім, я викладаю музику в дитячій школі мистецтв на Святошині, і три роки тому втратила сина. Марку було двадцять один, він загинув на

Дев'ять років вони з Мариною ходили одна до одної в чергу — до Черкаської обласної лікарні, потім у Київ, до приватної клініки на Печерську, де прийом коштував стільки,

Донька залишила на тарілці половину форелі, і саме тоді сива жінка за сусіднім столиком підвелася. «Можна я доїм те, що залишилося?» Питання прозвучало на терасі ресторану «Червона верба»

Село Вербівці, Прикарпаття, кінець серпня, ще спекотно, хоча яблука вже падають з дерев у дворі. Отець Тарас Гнатюк повертався з вечірньої служби, коли почув з ганку тонкий, хрипкий

Оксана Верещак защипнула ремінь сумки й притиснула її до колін — так, наче в ній лежали не аналізи з районної поліклініки, а щось живе, що могло випорхнути. За

Ольга Вакуленко відкрила конверт за кухонним столом, між чашкою з-під кави і квитанцією за світло. Лист був із Дніпровського районного суду. Перше речення прочитала тричі, поки дійшло. Її

У Чернівцях, на Кавказькій, дев'ятого вересня завжди пахне вербеною й воском. Оксана Тарасівна ставила свічку на підвіконня рівно о сьомій ранку — так робила ще її мати, так