UA

Назар чув, як за спиною гупають кросівки. Троє. Може, четверо. Він уже навчився розрізняти їхні кроки — важкі, впевнені. Знову Сашко Литвин зі своїми. Вони йшли не поспішаючи,

Ну бо його мати прийшла не просто на каву — з порога почала. Вмостилася на стільці, розгладила серветку під тарілкою і подивилася на мене тим поглядом, що вже

Віра відклала смичок і прислухалась. У двері дзвонили — не настирливо, але впевнено, з тією інтонацією, яку вона навчилась розпізнавати за роки: «ми тут, відчиняй». Вона не чекала

Дев’ятнадцять років потому Уляна прокинулася від власного крику — дикого, нічного, що йшов ізсередини, ніби з неї видирали щось назовні. Андрій уже смикнув її за плече, його обличчя

Хлопчик років десяти увірвався до вестибюля готелю «Леополіс» о пів на десяту вечора, коли портьє саме перекладав ключі від номерів люкс. — Мій тато тут! Я шукаю свого

Олена подивилась на шість шкіряних папок, які офіціант виклав на стіл — по одній перед кожною парою. Тетяна, старша сестра її чоловіка, відкрила свою першою. Її посмішка згасла

Я познайомилася з Максимом у йога-студії біля Дерибасівської, коли мені стукнуло шістдесят, а йому — двадцять вісім. Після смерті чоловіка я лишилася зі спадщиною, від якої в нотаріуса

Марія вийшла з тролейбуса на площі Ринок і глянула на годинник — пів на десяту. Львів потопав у жовтневому тумані, мокрий брук виблискував під ліхтарями. Вона поправила шарф

Це було в четвер під вечір. У Львові мжичив дощ, на шибках кухонного вікна тремтіли краплі. Наталя саме викладала з духовки печеню — картопля зі свининою, улюблена страва

Олег Завадський завжди вважав, що світ обертається навколо нього. Тому коли він сідав у свій чорний «лексус» біля офісу на вулиці Стрийській, то навіть не озирнувся. Поруч із