Олена сиділа біля вікна автобуса, притискаючи до себе п’ятирічну Соломійку. Дев’ятирічний Артем дивився мультики на планшеті, але поступово й він притих.

Вони їхали до бабусі в передмістя. Для дітей це завжди було святом: пироги, сад, річка й вечірні казки.

Чоловік Олени, Максим, мав бути у відрядженні в сусідньому місті. Важливий проєкт, зустрічі до пізнього вечора, повернення в понеділок.

Автобус зупинився на світлофорі біля кафе, де вони колись святкували річницю.

Олена випадково подивилася у вікно.

За столиком сидів Максим.

Навпроти — молода світловолоса жінка. Вона сміялася, а він нахилився до неї так близько, як давно вже не нахилявся до власної дружини.

На ньому був сірий піджак, який Олена сама вибрала місяць тому.

Автобус рушив.

— Мамо, ти чому така бліда? — запитав Артем.

— Просто трохи закрутилася голова.

Увечері Олена написала чоловікові:

«Як відрядження?»

Він відповів:

«Переговори затягнулися. Дуже сумую за вами».

Вона не спала всю ніч.

У понеділок Максим повернувся з квітами й подарунками дітям. За вечерею розповідав про складного клієнта та нервові переговори.

Брехав спокійно й переконливо.

Наступного дня Олена взяла відгул і відкрила його ноутбук.

У прихованому чаті під назвою «Проєкт Схід» знайшла повідомлення.

«Коли знову побачимося?»

«Олена з дітьми їде до матері. У суботу я вільний».

«Я сумую».

«З тобою я знову почуваюся живим».

Жінку звали Аліна. Їй було двадцять шість. Вона працювала у сусідньому відділі.

Максим несподівано повернувся по документи.

Побачив обличчя Олени й одразу все зрозумів.

— Ти знаєш.

— Пів року?

Він кивнув.

— Чому?

Максим довго мовчав.

— Я почав відчувати себе старим. Робота, дім, кредит, однакові дні. З нею було легко.

— А ми були тягарем?

— Ні. Ви моє життя.

Олена дивилася на нього й не впізнавала людину, з якою прожила дванадцять років.

Наступні дні вони існували як сусіди. Максим спав на дивані. Олена збирала документи, рахунки, виписки з іпотеки. Не тому, що вже вирішила розлучатися. А тому, що більше не хотіла бути беззахисною.

Він сказав, що розірвав стосунки з Аліною.

Олена попросила подзвонити їй при ній.

— Ти казав, що зі мною щасливий, — плакала дівчина.

— Це була помилка.

Тоді Олена вперше подумала, що Аліна теж стала жертвою його брехні.

За кілька днів вони випадково зустрілися в супермаркеті. Аліна опустила очі й пішла.

Після цієї зустрічі Олена зрозуміла: справа вже не лише в Максимі.

Де вона сама була всі ці роки?

Коли востаннє робила щось для себе?

Вона записалася на йогу, купила нову сукню, почала частіше бачитися з подругами.

Максим помітив.

— Ти змінилася.