Людина

О пів на шосту ранку на Пасічній ще темно, і дощ лупить по капюшону так, що не чути навіть сусідського пса, який зазвичай гавкає на кожного перехожого. Олена

Був вівторок у березні, коли я востаннє піднімала ролети майстерні на Привокзальній. Кавовий апарат навпроти, як завжди, спершу випльовував буру рідину, перш ніж видушити з себе espresso, а

Галині було п'ятдесят три роки, коли одного вівторка в поліклініці на Оболоні вона почула слово, після якого не змогла навіть сісти на стілець. Дев'ятий тиждень. Лікарка, молода жінка

# Квартира на Оксамитовій Телефон завібрував о пів на другу дня, коли Оксана Павлівна саме розвішувала білизну на балконі. На екрані — "Поліклініка, реєстратура". Вона витерла руки об

— Віддай телефон, Марійко. Зараз же. Двері кімнати грюкнули так, що зі стіни в коридорі хитнулася рамка з фотографією випускного. Оксана стояла на порозі, стискаючи в руці чорний

Пʼятдесят три свічки Дарина не рахувала — просто попросила офіціантку в "Черемоші" принести торт без жодної, бо задмухувати самій якось сумно, а просити чужих людей за сусіднім столиком

Мене звати Ярослава Опанасівна, мені шістдесят сім, і я мешкаю у Чернігові, у панельній п'ятиповерхівці неподалік валу, де взимку з річки Десни тягне таким холодом, що батареї не

Оксана Марківна дивилась на рецепт у своїх руках так, ніби він міг раптово змінити написані на ньому цифри. — Сто дев'ятнадцять тисяч, — сказала вона вголос, ні до

Мене звати Валентина Сергіївна, мені шістдесят три, і двадцять один рік я пропрацювала дільничною медсестрою в поліклініці на Київській. Знаю в цьому місті майже кожну сім'ю в радіусі

Мене звати Оксана Тарасівна, я старша санітарка в геріатричному відділенні обласної лікарні у Кам'янці-Подільському, і за двадцять два роки роботи навчилась одного: люди тут не завжди озиваються одразу,